Не будь Бондарчук співаком, він став би або зіркою гандболу, або художником: малює Василь з самого дитинства, посеред ночі прокидаючись від невгамовного бажання взяти пензлик і малювати. А з 7 років почав займатися гандболом, грав у команді, яка стала призером на чемпіонаті України. Коли почали пропонувати серйозні контракти щодо спортивної кар'єри, Бондарчук заспівав. У принципі, у нього це спадкове, адже його батько, Сергій Бондарчук, дивно співає і грає на гітарі. Перша пісня у виконанні Василя була зі шкільного репертуару і називалася «Червоний кінь». Можливо назва пісні, але ми думаємо, що більше її виконання Бондарчуком завело викладача шкільного хору. З її легкої руки Василь обрав музику, а Юрій Нікітін вибрав його і, вже точно не помилився - у нього неймовірне чуття на таланти. Як повідомив Василь, він дуже любить малювати олівцем, особливо гарних дівчат, правда перший справою не форми і овали, а очі ... саме очі. З цього починається будь-який його малюнок.

А кар'єра Бондарчука на великій сцені починається з пісні «Серебром» авторів Геннадія Крупника і Діани Гольде.
16 жовтня минулого року у Василя народилася донька. Дівчинці дали ім’я Аріана-Селеста.
"Перше ім’я запропонував я, а друге — Катя, — розповідає Бондарчук. — Хотіли, щоб доньку звали якось незвично. Ім’я Аріана мені подобається. А Селеста з іспанської означає ”небесна”. Це рідкісне ім’я, навіть в Іспанії. Доньку ще не хрестили — надто маленька. Треба, щоб дитина стала трохи сильнішою". Із грецької ім’я Аріана перекладається як ”ніжна пісня”.